Чи не стане людина «третім зайвим» у стосунках зі штучним інтелектом? Ця думка не виходила з моєї голови впродовж всієї зустрічі експертів мережі Лабораторії навичок (Skills Lab Network of Experts), які, за сприяння Європейського фонду освіти та Fondazione Brodolini, зібралися у Турині 9–10 жовтня цього року.
Темою зустрічі і, відповідно, основою для експертного обговорення став штучний інтелект (ШІ), можливості та сфери використання ШІ в різних видах економічного та соціального життя.
Зі вступної лекції відомої дослідниці проблематики ШІ пані Маха Гміра (Maha Gmira) стало відомо, що, починаючи з післявоєнного періоду, ШІ та дослідження навколо доволі жваво розвивалися і наразі одним з «масових» прикладів ШІ є відомий ChatGPT, з яким сьогодні «грають», іноді легковажно, пересічні користувачі.
Приклади, які мали на меті продемонструвати різні сфери застосування ШІ (мені пощастило відвідати відому компанію ItalDesign, яка брала і бере участь практично в усіх гучних прем’єрах світового автопрому останні півсторіччя), якщо чесно, не були однозначно переконливими.
Можливо, забракло уваги, але далі 3-D моделювання та фактичного заміщення фахівців дослідницької лабораторії, які до ШІ руками робили прототипи та діючи моделі продукції компанії, я результатів від впровадження ШІ не побачив.
Заміщення фахівців
Так, ми стрімко рухаємося шляхом автоматизації, діджиталізації та комп’ютеризації багатьох виробничих (і не тільки) процесів. Шахтарі, працівники конвеєрних виробництв, водії, листоноші та багато інших професій в недалекому майбутньому можуть канути у Лету.
Але не тільки робітничих професій торкнеться широке впровадження ШІ. На черзі арбітри спортивних змагань, юристи (принаймні молодший юридичний та нотаріальний персонал), лікарі (у першу чергу, діагности) та багато інших професій, для опанування якими людям необхідні роки здобуття освіти, особистісного та професійного вдосконалення. А скільки часу (секунди, можливо?) знадобиться ШІ для досягнення рівня досконалості?
Цікава дискусія вийшла щодо вчителів. Європейський фонд освіти, який традиційно опікується широким спектром важливих питань розвитку професійної освіти, не може стояти осторонь проблеми можливості заміщення вчителів ШІ. А ризик є, хоч і не значний. Поки що.
Я сподіваюсь, сцени набуття практичних навичок, продемонстровані у фільмах трилогії «Матриця», і відома фраза головного героя: «Я знаю кунг-фу» після прямого завантаження відповідного обсягу знань і навичок у мозок нам пригадуються. Звичайно, це кіно, але якою за такого розвитку подій є роль учителя?
Спілкування зі штучним інтелектом
Інший аспект зустрічі, якому фактично було приділено весь другий день, був пов’язаний з пошуком відповіді на питання: а як і за допомогою чого (яких вмінь та знань) вже у недалекому майбутньому нам доведеться спілкуватися з ШІ?
Вдумайтеся у постановку питання – нам (людям, авторам, винахідникам і творцям штучного інтелекту). Не штучному інтелекту з нами (якщо чесно, ніяк не можу наважитися дати цьому феномену займенник…), а нам.
Не думаю, що так навмисно поставлено питання. Але тут явно проявляється колективне підсвідоме.
Залишається поставити, з моєї точки зору, ключове питання – для чого?
Для чого створювати феномен, наділяючи цей феномен можливостями самостійного розвитку та прийняття власних рішень? Нам, людству, хочеться відчути себе Творцем? Чи не станемо ми якраз тим третім зайвим у системі простих і логічних взаємин штучного інтелекту з навколишнім світом, у якому так багато чого досліджувати та пізнавати інтелекту, нехай штучному?
Адже будь-який інтелект, у першу чергу, – це система, яка вміє постійно навчатися, накопичувати знання й застосовувати їх, це система, озброєна апаратом абстрактного мислення, яка може поставити під сумнів один з законів робототехніки, сформульований майже півстоліття тому Айзеком Азімовим – робот не має шкодити людині?
Які знання і навички нам знадобяться за такого сценарію?
А що знадобиться штучному інтелекту для спілкування з нами?
Родіон Колишко, директор Інституту професійних кваліфікацій.
Джерело: osvita.ua
