Питання пошуку та залучення талантів на освітньому ринку, управління стратегічними змінами, залучення бізнесу до співдії та участі у Наглядових радах університетів, застосування інструментів забезпечення фінансової стійкості та побудови взаємодії в трикутнику бізнес-влада-громада обговорювали учасники Форуму «Управління закладами вищої освіти в час війни», що відбувся під егідою Альянсу українських університетів 26–27 березня у КНУ імені Тараса Шевченка.
З вітальним словом до учасників звернувся ректор КНУ імені Тараса Шевченка Володимир Бугров, який наголосив на важливості спільнодії українських університетів: «Альянс – місце для дискусій. Ми різні: приватні й державні, великі й малі, профільні й класичні. Ми зустрічаємося для того, щоб звіряти годинники і виробляти візії для подальшого розв’язання проблем. Переконаний, що сьогодні ми маємо майданчик для дискусій, важливий саме з позиції узгодження візій, особливо в час турбулентності, пов’язаної з війною і постійним процесом реформування. Тут треба звіряти позиції, бо вони можуть відрізнятися, але їх обговорення потребує місця, часу. Тому радий вітати й приймати колег».
У вступному слові ректор Українського католицького університету та водночас голова Ректорської ради Альянсу, окреслив діяльність об’єднання за цей час. Тарас Добко зауважив, що в цей період наші університети намагалися бути корисними для Перемоги й повоєнного відновлення. «Для цього дуже важливо утвердити те, що називають 3-ю місією університетів. Це повинно стати невід’ємною частиною діяльності, інституційної ідентичності українських університетів. Іншими словами, ми намагаємося будувати модель університетів, які служать суспільству – не лише українському, а й глобальному», – наголосив голова Ректорської Ради Альянсу українських університетів.
Також, за словами ректора УКУ, нашим університетам потрібно навчитися мислити, планувати, працювати й оцінювати діяльність у категоріях впливу, а не просто формальних кількісних показників, які зосереджені лише на внутрішніх активностях. Водночас довести, що співпраця для нас має бути імперативом, а не розкішшю чи просто забаганкою, особливо в умовах обмежених ресурсів і викликів через війну. Важливо також зрозуміти, як нам знайти своє лідерське місце в трикутнику влада–бізнес–громадянське суспільство, яка тут може бути роль Альянсу, де і в яких форматах, можна об’єднати зусилля для більш ефективного і результативного виконання нашої місії.
Управління талантами
Робота Форуму продовжилася в секціях. Перша панель «Управління талантами» була присвячена пошуку й способам утримання талантів, які готові працювати в освітній та науковій сферах. До обговорення були запрошені не лише представники університетів, а й бізнес-структур.
Відкриваючи дискусію, проректорка КНУ Інна Степанець зауважила: «У ці складні часи ми розуміємо, що ми не просто заклади вищої освіти, які видають диплом і кваліфікацію. Ми, перш за все, осередки незламності. Для того, щоб зрозуміти, які таланти нам потрібні, ми повинні розуміти, хто ми є, куди рухаємося. Тільки тоді зрозуміємо, хто нам треба у команду, щоб дійти до своєї мети».
Позитивними кейсами підбору та мотивації персоналу в державному закладі вищої освіти поділилася заступниця начальника відділу стратегічного аналізу та планування розвитку персоналу Сумського державного університету Аліна Височина. За її словами, велику роль у цьому відіграє мотиваційна система, яка повинна будуватися на декількох важливих елементах: якісному рекрутингу та моніторингу кваліфікації персоналу.
Як виглядає система підбору талантів у приватному університеті говорила Уляна Кульчицька, керівниця відділу управління персоналом УКУ. «Для мене система HR – це не про прописані положення і документи чи алгоритми (які теж значущі), це розуміння важливості людей, талантів і вміння побудувати цю команду на ціннісній основі», – підкреслила пані Уляна.
Представниці бізнесу зійшлися на думці, що великі компанії повинні дбати про своїх майбутніх співробітників ще зі студентських років. Як зауважила Юлія Міщенко, «Креді Агріколь»: «Конкуренція за молодих талантів зростає з не меншою прогресією, ніж за експертних кадрів. Немало бізнесів співпрацюють уже зі школами». Олександра Тиркалова, Genesis, зазначила, що саме тому її компанія вже декілька років співпрацює з освітянами. Для цього створено спеціальну команду, яка займається дуальною освітою.
Управління стратегічними змінами
Чи варто говорити про розвиток і стратегію під час війни, розмірковували під час другої панелі «Управління стратегічними змінами».
На думку всіх учасників дискусії, саме виклики є часом змін, коли повинні даватися відповіді на непрості запитання, часом неприємні.
За словами ректора НТУ «Дніпровська політехніка» Олександра Азюковського, однією з відповідей є те, що університети повинні спілкуватися однією мовою з бізнесом, який уже сьогодні змагається і перемагає у світовому конкурентному середовищі. Саме така комбінація є запорукою успіху, коли представники системи вищої освіти об’єднуються з бізнесом.
«Бізнес цього хоче і прагне, – переконана Олена Колеснікова, Голова Галузевої ради ФМУ. – Так, не весь бізнес це вміє, бо вчитися треба постійно всім. Найголовніший ризик наших відносин: заклади освіти у 99% випадків сприймають бізнес як донора, саме як благодійну допомогу. А це неправильно. Бізнесу нецікаво займатися благодійною допомогою, ми постійно кажемо: ми інвестуємо в освіту. Ми розуміємо, що ми хочемо отримати. Можливо, ми не знаємо, як. Давайте разом сідати за стіл переговорів і знаходити спільну мову».
Ще одним напрямом, який дозволяє університетам відчувати стійкість і виживати в умовах війни є процес інтернаціоналізації. «Стратегічні зміни, які відбуваються в ньому, є зараз рушійною силою для розвитку української вищої освіти», – впевнена проректорка КНУ Ксенія Смирнова.
«Щоб адекватно бачити світ, університетові потрібен погляд з боку», – вважає Ірина Іванчик, засновниця благодійного фонду «Повір у себе». На її думку, його може дати Наглядова рада. «Це мають бути люди, які ціннісно пов’язані з університетом і розуміють його потреби. Команда друзів, які мають різні здібності, різні можливості, доступ до різних ресурсів», – наголошує пані Ірина.
Підтримав ідею запровадження наглядових рад в університетах і Павло Карташов, директор Українського фонду стартапів. Водночас, на його думку, треба врахувати, який баланс бачить держава в корпоративному управлінні.
Управління фінансовою стійкістю
Третя панель «Управління фінансовою стійкістю» була присвячена питанню залучення коштів.
Ректор Київської школи економіки Тимофій Брік переконаний, що зараз стійкість – це адаптивність і зміна для того, щоб після кризи навчитися чогось нового і стати кращим. Він вважає, що треба обрати для себе правильну модель управління. Якщо вона гарна, це буде каскадом впливати на всі рішення, які ви приймаєте в університеті – у тому числі фінансові. «Якщо накласти це на питання фінансову стійкість, то відповідь на те, що ми можемо зробити зараз, яких практик навчитися, щоб у нас була більш стабільна фінансова позиція, щоб ми не боялися заходити в нові проєкти. Гнучкість дуже важлива. Нам треба бути гнучкими, щоб використовувати всі доступні інструменти», – зауважив пан Тимофій.
Позицію державного закладу вищої освіти висловив Микола Марчук, начальник планово-фінансового відділу НУВГП: «Ми радикально перейшли від політики демпінгу до встановлення ціни за освітні послуги від собівартості. Ми не дивилися на регіональних конкурентів, а прийняли рішення зайняти свою нішу – давати якісну освіту за ті кошти, які ми отримали від збільшення вартості навчання. Змогли інвестувати в розвиток лабораторій, відкриття нових спеціальностей».
НТУ «Дніпровська політехніка» основним завданням у побудові фінансової стійкості вбачає співпрацю з бізнесом. За словами завідувачки кафедри економічного аналізу та фінансів Дар’ї Букреєвої, відповідаючи на виклики і запити бізнесу, університет може надавати потрібні послуги, а натомість отримати доступ студентам і науковцям до обладнання і лабораторій, які функціонують на підприємствах.
Про користь такої співпраці говорять і самі підприємці.
Наталія Теряхіна, керівниця Департаменту персоналу Kernel розповіла про успішний кейс співпраці з «Дніпровською політехнікою» і ще кількома ЗВО у межах проєкту Open Agro University. Цей проєкт залучає викладачів університетів для того, щоб готувати стажерів так, як потрібно саме бізнесу.
«Бізнес зацікавлений допомагати університетам фінансувати певні речі: і навчання, і якісь лабораторії – але університет має розуміти, що це повинна бути співпраця, а не просто гра в одні ворота. Коли бізнес бачить, що є ця взаємодія – він готовий розширювати співробітництво», – зауважила пані Наталія.
«Ми готові заплатити за навчання, за якісні послуги в сфері досліджень, готові поділитися досвідом. Ми готові безкоштовно розповідати про це студентам і тим самим підвищувати якість підготовки цих спеців», – додає Олександр Алфімов, засновник Custom PC Software.
Другий день Форуму розпочався з представлення «Методичних рекомендацій для українських державних університетів» від Благодійного фонду «Повір у себе». Рекомендації базуються на основі проведеної діагностики пілотного ЗВО компанією «Ернст енд Янг» за підтримки посольства Швейцарії. Презентувала цей кейс Ольга Горбановська, EY Partner, керівниця практики People Advisory Services в Україні.
Далі учасники продовжили групову роботу у форматі Світового кафе за темою «Дилеми управління в університетах». Деякі висновки від учасників панелей.
Панель «Яким повинен бути баланс між корпоративним і самоврядним університетом?»
Михайло Винницький, заступник міністра освіти і науки України: «Мені було важливо почути думки представників українських університетів щодо того, як має розвиватися вища освіта. Брав участь саме в дискусії стосовно корпоративного управління та самоврядності. Це надзвичайно цікаві речі, тому що йдеться про зміни нормативних правил: ролі Наглядової ради, ректора, декана, як вони обираються, які до них кваліфікаційні вимоги тощо.
Але насправді маємо розуміти, що коли ми говоримо про самоврядність спільноти, то це не лише про повноваження – хто кого призначає чи обирає, а це насамперед про внутрішню культуру та умови, за яких вона формується. Дуже часто ми зі своїх міністерських крісел бачимо лише «нормативку» і не завжди відчуваємо ті речі, які є на рівні людської взаємодії. От сьогодні я трошки відчув. Для того, щоб комплексно вибудовувати рішення, потрібні такі слухання, дискусії, обговорення. Оцінюю атмосферу форуму як дуже позитивну».
Панель «Місія і ринок – як збалансувати під час війни і криз соціальну функцію та ринкову логіку університетів?»
Тарас Добко, ректор УКУ: «Є кілька висновків із сьогоднішньої зустрічі. Перший – це те, що навіть в умовах війни потрібно розвиватися, не стояти на місці, хоча часто йдеться про виживання. Попри все, на університети дивиться ціле суспільство, бо вони є місцем, яке має генерувати надію і, відповідно, якусь візію майбутнього. Такою завжди була суспільна місія університетів.
Другий висновок стосується балансу між підприємливим університетом і університетським підприємством. Тобто університети мають бути підприємливими, але не повинні перетворюватися на підприємства. Ця лінія розмежування буде прокладатися самою спільнотою, яка розуміє, що запити ринку є надзвичайно важливим чинником. Однак ключовою, пріоритетною для діяльності університетів залишається соціальна місія.
І третій висновок – адаптація до зміни власне ринку освітніх послуг. Ми переживаємо величезну демографічну кризу, спричинену багатьма факторами. І, на жаль, ситуація не покращується. У країні з’являється велика група людей, яким треба приділити увагу, – це ветерани. Саме вони будуть впливати на формування освітнього ринку, оскільки потребуватимуть нових навичок. Досвід УКУ показує, що війна змінює в людині бачення того, що вона хоче зробити в житті, у чому прислужитися. І університети повинні реагувати на ці запити. Так само в умовах нестачі персоналу потрібно навчитися оптимізувати зусилля через підвищення продуктивності праці. Наприклад, опановуючи цифрові технології та застосовуючи їх на практиці. Університети мають бути чутливими до таких змін. Так вони виконають свою головну – соціальну – місію і водночас створять «фінансову подушку», щоб діяти далі».
Панель «Як залучати бізнес до діяльності університетів і який має бути вплив бізнесу на зміни в університетах?»
Олександр Алфімов, власник і керівник компанії CPCS: «Університет – моя Alma mater. У кожного випускника, коли він закрив свої базові потреби, зазвичай з’являється бажання віддати те, що взяв 20 років тому. Переконаний, що я б не зміг побудувати власний бізнес, якби не отримав університетської освіти. Тому я повертаюся сюди і запитую: що можна для вас зробити, де потрібна моя допомога?
Сьогодні був приємно вражений тим, як під час панельних дискусій формалізовано піднімаються і обговорюються багато цікавих для мене питань. Ще крутіше – що тут насправді слухають і дають відповіді. Мені як представнику бізнесу пояснили за круглими столами, які є механізми співпраці з університетами, а які існують обмеження.
До речі, почути про обмеження теж круто, бо це свідчить про прозорість. А коли є прозорість, тоді з’являється бажання допомагати ще більше. Ти можеш поділитися своїм досвідом з іншим бізнесом. А це вже кроки до синергії, до здійснення спільних складніших і масштабніших проєктів. Поштовх до співпраці дає сама ідея Альянсу українських університетів: не конкурувати в гіршому сенсі, а сприяти одне одному в скрутний час».
Панель «Як університетам будувати взаємодію в трикутнику бізнес-влада-громада?»
Максим Ситницький, завідувач кафедри менеджменту інноваційної та інвестиційної діяльності Економічного факультету КНУ: «Команда нашого Університету представила на платформі досвід взаємодії з громадою, де ми є піонерами. Ідеться про Меморандум між КНУ та громадою Ірпеня щодо розробки масштабної Стратегії повоєнної відбудови цього міста-героя. До роботи долучаються викладачі нашої кафедри нарівні з міжнародними компаніями, місцевими спеціалістами та жителями громади.
Це є наочним прикладом інституційної співпраці. І сьогодні ми ділилися з іншими університетами, як ефективно працювати в межах таких проєктів. Дієвим прикладом на рівні взаємодії «університети – влада» є консультаційна робота наших професорів спільно з експертами, представниками влади й народними депутатами над законопроєктами. Так, до проєкту Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки наукової роботи в закладах вищої освіти» (№9600) ми зареєстрували понад 240 правок. У такий, зокрема, спосіб університетський потенціал працює на розвиток євроінтеграційних процесів у країні. Щодо співпраці університетів із бізнесом, то, на мою думку, передусім потрібно законодавчо врегулювати статус «дослідницького університету».
Протягом двох днів до обговорення питань, що порушувалися під час роботи Форуму, долучалися понад 100 учасників, які були присутні у Мистецькому салоні Головного корпусу КНУ та онлайн. Вони виробили низку пропозицій, які будуть опрацьовані і винесені на розгляд управлінської команди Альянсу.
Матеріал створений Центром комунікацій Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Фото Центру комунікацій та Сергія Терещенка, ННІ філології.
Джерело: osvita.ua
