Під час повномасштабної війни вчительська указка стала ще однією зброєю проти ворога. Попри втрати й виклики, освітній процес в Україні триває. Розповідаємо про досвід організації ефективного навчання, безпечного шкільного середовища та мотивації школярів і педагогів під час війни.
Зранку 24 лютого 2022 року вчителі й учні Одеської загальноосвітньої школи № 26 вийшли на ранкову зустріч в онлайн-форматі, згадує директорка Тетяна Жорницька. Того ж дня в школі розгорнули волонтерський пункт, який працює й донині. Тут плетуть маскувальні сітки, збирають гуманітарні вантажі на фронт, школярі малюють листівки, пишуть листи та створюють обереги для військових. Узимку, під час блекаутів, тут також був Пункт незламності.
Приклад школи № 26 м. Одеси не поодинокий. Повномасштабна війна торкнулася всіх закладів освіти України. Станом на початок 2023 року пошкоджень чи руйнувань зазнали понад 3 тисячі шкіл.
Нині школа № 26 м. Одеси працює в змішаному форматі: школярі навчаються очно й дистанційно. Попри постійні повітряні тривоги й посилені заходи безпеки, шкільне життя не зупинялося ні на мить.
«Ми змінили формат виховної роботи – проводимо ранкові зустрічі за 15 хвилин до початку навчання. Нині у нас відбуваються вибори парламенту й президента школи, тож на ранкових зустрічах, зокрема, кандидати проводять агітацію. Для тих учнів, які навчаються дистанційно, вони записують відео й надсилають свої передвиборчі програми онлайн», – розповідає директорка Тетяна Жорницька.
Адаптивність української системи освіти перебуває у фокусі дослідників ще з початку російсько-української війни 2014 року.
Американська дослідниця освіти Крістіна Хук з Університету Кеннесоу зазначає: «Під час повномасштабної війни школа і навчальний процес на тлі небезпек довкола стали осередком стабільності й одним із символів звичного, іще довоєнного життя. За неї тримаються як учні, іноді розкидані по всій Європі, так і вчителі».
Якість освітнього процесу під час війни вивчають і в Україні. Державна служба якості освіти України провела у грудні 2022 – січні 2023 років дослідження якості організації освітнього процесу в умовах війни. Дослідженням було охоплено 150 шкіл з усіх областей України. В онлайн-анкетуванні взяли участь директори шкіл, учителі, учні та батьки.
Заступниця директора департаменту інституційного аудиту Державної служби якості освіти Олена Святенко розповідає: «Глобальні виклики на рівні країни – це повітряні тривоги, відсутність світла, відсутність укриття або непридатність його умов до навчання, відсутність інтернету в укритті чи швидкісного інтернету в закладі освіти для того, щоб проводити уроки дистанційно чи використовувати технології дистанційного навчання. Якщо говорити про більш локальні виклики, то це відсутність ґаджетів у вчителів і школярів (наприклад, один комп’ютер на родину, яким користуються брати/сестри або батьки), а також відсутність умов для навчання».
Окрім збереження освітнього процесу, під час війни вкрай важливо дбати й про дитячу психіку, зазначає директорка Тетяна Жорницька. Саме тому в її школі нині відбувається чимало позакласних активностей.
«Серед учнів триває конкурс на ландшафтний дизайн шкільного подвір’я. Працює шкільний театр, є куточок мінної безпеки, інсталяції патріотичного спрямування. Проводимо телемости між українськими, європейськими школами, а також закладами освіти Ізраїлю, з якими співпрацюємо вже давно. Крім того, школа доєдналася до Національної медіаторської мережі громадської організації “Ла Страда-Україна”», – розповідає Тетяна Жорницька.
На атмосферу безпеки та психологічний комфорт учнів також істотно впливають якість співпраці між педагогами, чітке розподілення ролей та обов’язків між членами шкільної команди, комунікація у закладі освіти, наявність реалістичної педагогічної концепції та стратегії розвитку школи. Усе це, зокрема, належить до зони відповідальності директорів шкіл. Сформувати внутрішню систему забезпечення якості освіти можна за допомогою таких інструментів, як професійний стандарт керівника (директора) закладу загальної середньої освіти та Абетка для директора.
Як директору сформувати візію та місію навчального закладу й водночас не потонути в повсякденних завданнях, ми запитали в експерта фінського проєкту «Навчаємось разом» Арі Покки.
«Якщо директор разом з командою мають чітке бачення місії школи, тоді вони можуть робити необхідні стратегічні кроки. Це довгий шлях, адже нові рішення та ідеї в освітньому процесі потребують часу. Саме тому важливо мислити і стратегувати не лише в межах року, а й на довший період. Обов’язково визначте критерії, за якими будете оцінювати результат. Лише за таких умов дійсно вийде впровадити довгострокові плани та рішення.
Стратегія задає напрям руху, стає орієнтиром: саме він допомагає директору не загрузнути у щоденній рутині. Якщо цей процес уже напрацьований, а команда знає свої ролі й завдання, рішення ухвалюються автоматично. Тому якщо повсякденна робота потребує від вас постійної участі, варто зміцнити цю “базу”. Адже насправді це може означати, що директор не довіряє своїй команді, не вміє делегувати процеси мікроменеджменту. Думаю чимало директорів сподіваються присвятити свій час розвитку освіти, а не роботі з документами. Саме тому їм потрібна надійна команда», – переконаний Арі Покка.
В умовах повномасштабної війни директорам школи важливо:
- мати стратегії адаптації освітнього процесу до роботи в умовах різних форм навчання;
- підтримувати педагогічних працівників щодо підвищення кваліфікації та професійного вдосконалення в умовах змішаного навчання;
- мати гнучке планування навчального часу між темами чи розробляти власні навчальні програми, коригувати зміст і результати навчання;
- слідкувати за результатами навчання школярів та аналізувати їх;
- підтримувати індивідуальну освітню траєкторію учнів, проводити індивідуальні заняття, факультативи, консультації з предметів.
«Ми маємо максимально – вдвічі, втричі краще – робити свою роботу тут, на освітньому фронті, робити все, що від нас залежить. Усі наші дії, наше ставлення, наші думки, наша віра і власний приклад наближають спільну перемогу України», – переконана директорка Одеської загальноосвітньої школи № 26 Тетяна Жорницька.
Ярослава Кобинець.
Цей матеріал було створено в рамках Проєкту «Навчаємось Разом» за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Зміст публікації є виключно відповідальністю автора і необов’язково відображає погляди Європейського Союзу, Міністерства закордонних справ Фінляндії.
Джерело: osvita.ua
